Інтерв’ю із авторами аніме «Товариство сірокрилих» (2003 рік)

Інтерв’ю з Anime Expo 2003, Анахайм, Каліфорнія.

 Ви з самого початку планували працювати над створенням аніме?

Уеда: Аж ніяк. Я простий робітник, який отримує зарплату. Роблю те, що мені вказує компанія.

Абе: Ні, не планував. Коли я працював над “Лейн”, я ще навчався в коледжі та вивчав японський живопис і збирався працювати в цій сфері або ж стати ілюстратором.

Уеда: Ну, ти вже хоча б займався ілюстрацією.

Абе: Так, правильно. Ілюстраціями я заробляв на навчання. Тоді я ще не був готовим відмовитися від своєї мрії стати художником. Правда, матеріали для малювання в японському стилі коштують дуже дорого.

Уеда: Деякі пігменти коштують купу грошей. Близько 5000 єн за 15 грамів. І коли малюєш картину розміром у декілька метрів, напраклад, у два метри, то необхідно витратити декільки тисяч єн на матеріали. Щоб бути в змозі все це купити, він працював і займався такою діяльністю. Наприклад, малював дивні машини із “Сакура: Війна світів” для гіда стратегічної відеогри. Малював флаєри для агенств знайомств.

Абе: Так, було таке.

Уеда: Ось таке було у нього життя, і бути бідняком стало його другим “я”.

Що було найцікавішим у малюванні персонажів?

Абе: Що мені сподобалось? Коли йшла робота над “Сірокрилими”, я зміг прийняти рішення робити більшість речей самостійно. Наприклад, в “Лейн” або “Техноліз” я вислуховував, що скажуть люди, і потім обдумував сказане ними та на базі цього пробував відтворити ці думки у малюнках. При такому підході у мене виникало багато сумнівів. Я не був упевненим, що йду правилним шляхом. На їх питання “Ти впевнений?” я відповідав “Я так думаю.” Під час роботи над “Сірокрилими”, людина, якій я ставив питання “Ти впевнений?”, був я сам. Таким чином мені вдалося звести до мінімуму всі розходження та сумніви. Працюючи над чимось, я говорив собі “Я те, що я вважаю правильним”. В результаті оточуючі змогли прийняти результати моїх робіт. Щодо дизайну, то всю роботу я взяв на себе, хоч це було і нелегко. Проте воно зайняло набагато менше часу порівняно з моїм минулим досвідом. Мені було дуже важко. Коли я говорив собі: “Ти ж займаєшся улюбленою справою”, мені ставало легше. При роботі в команді завжди знайдеться хтось, хто вкаже на твої помилки та недоліки, і не доводиться зустрічати труднощі наодинці, оскільки частина відповідальності лежить на інших. З цього боку, такий спосіб легший. Але “Сірокрилі” не той випадок. Якщо ескізи виконані незграбно та не в’яжуться з історією, я сам несу всю відповідальність на собі. В цьому сенсі я відчуваю на собі тиск відповідальності.

Уеда: Ну, хазяйка дому вийшла не дуже…

Абе: Знаєте, хоч я і сам не подарунок… Пан Уеда завжди так говорить, і здається, що він насправді такий.

Уеда: З “NieA_7” була така ж ситуація.

Абе: Про Йошінен він сказав щось на зразок “він занадто простий”… І вважав, що вніс свою зміну.

Хто ваш улюблений персонаж?

Абе: Оскільки я один їх створював,то мені важко сказати, подобається  мені чи ні якийсь певний персонаж. Як я вже говорив, вони частина мене. Мені дійсно важко відповісти на це питання. Можливо, це прозвучить, ніби я нахваляюсь, але це створює для мене певні незручності.

Ким би вихотіли бути в світі сірокрилих?

Абе: Мабуть, штукатуром…

Уеда: Штукатуром?

Абе: Штукатуром. Штукатур – один із тих, хто займається ремонтом стін. Подібно до вирівнювання блоків та зглажування швів.

Як багато часу у вас зайняло створення історії?

Абе: Хоч раніше я про це і не задумувався, але мені здається, що ядро, серце історії, тобто сама ідея народилася в моїй голові років 10 чи 11 тому. Тоді і почалося створення. Але коли я вже всерйоз почав задумуватися над написанням історії, я вирішив створити її не такою, якою вона задумувалась спочатку. Урешті, нова історія була повною імпровізацією. Тобто, вона писалася повністю з нуля. Не думаючи про те, що мені раніше приходило в голову, я писав нече автоматична друкарська мишина. Ось така концепція історії.

Про що ви хотіли розповісти глядачам?

Абе: Про спасіння, мабуть… Адже це історія, у якій сірокрила Рекі отримала спасіння. Я і сам пройшов через подібне. Весь той час я думав, що це і є моє спасіння, і що воно дасть мені можливості, що цей шлях багато чого зробить для мене. Я хотів написати історію, основану на періоді, який починався, коли я відчував страждання і закінчувався, коли я відчував, що знайшов спасіння. Мій життєвий досвід перейшов в історію. У мене є надія, що і глядачі відчули те, що відчував я в кінці, незважаючи на те, що це моя власна історія, перероблена в літературну з іншими персонажами. Якщо я зміг передати це в історії, то, можливо, вона буде багатозначною. Ось що я хотів зобразити.

Уеда: Це дещо дивна історія. У ній мало елементів, які явно викликали б емоції у глядача. Проте, спостерігання за діями персонажів дозволяє глядачав пробудити свій власний досвід та почуття. Думаю, ця історія здатна на подібне.

Які були ваші наміри, що спонукали вас написати історію у жанрі фентезі?

Уеда: Треба подумати… Усереднене уявлення про фентезі – це дракони та люди, які можуть використовувати магію. Це один вид фентезі. Але він не для нас. Сьогодні ми можемо жити, як хочемо, і немає відчуття того, що ми можемо померти завтра. Якщо ви багато працюєте, то отримуєте визнання, і немає жодного ризика заплутатись. Існує лише ризик того, чи буде добре продаватися ваша робота. А ризика, пов’язаного із виживанням, немає. Я вважаю, що ми створили твір у формі фентезі для перевірки самих себе, немов це підсвідома спроба дізнатися, на що ми здатні…

Абе: Якби тільки ми були у тому світі…

Уеда: Так, так. Бачиш, я також можу говорити багатозначними фразами.

Абе: Я вражений. За весь час перебування в Америці пан Уеда вперше сказав багатозначну фразу.

Уеда: І що ж ти думав про мене раніше?

Тобто під словом фентезі ви мали на увазі не той миловидний тип, а більш жорстке викладення?

Абе: Так. Переконаний, життя надто просте для нас, ми псуємося. Ми захищені і ніколи не стаємо обличчям до ситуації, коли залишаємось один на один зі смертю. Можливо, в деякому сенсі таке і відбувається, але в цілому ми живемо в безпечному світі. І якщо ви щось вигадуєте для зміни балансу в такому способі життя, то ви вимушені створювати жорстокий світ. Люди минулого уявляли собі прекрасні і щасливі світи, і це було необхідно, оскільки та реальність була жорстокою.

Уеда: Мабуть, коли ви просто виживаєте, то розумієте фантастичну історію. Але якщо ви створите багато темних та моторошних історій, ви відчуєте, що повинні створити щось веселе. Наша уява та фантазія – це продовження нашого життя. І коли ми виявляємо намір написати щось – це визначає зворотній зв’язок з нашим життям. Історія, створена нашою уявою, може бути більш повною, ніж просто фантазія. Проте вона має зв’язок з реаліями нашого життя, є її продовженням. Це і є причиною, чому ми створюємо щось.

Чи хотіли ви створити комедію?

Абе: Коли накопичується деяка кількість того, що я називаю “негативною енергією”, я повинен випустити її як-небудь, інакше вона переповнить мене. Одним із способів позбавитись її є малювання смішних карікатур.

Уеда: Нам обом подобаються смішні картинки. Коли ми їмо разом, то говоримо багато всіляких дурниць.

Абе: Це правда.

Уеда: Нам подобаються жарти. І ми щасливі, коли аудиторія сміється над ними. Ми теж сміємося про себе разом з усіма. Проте нам подобаються і важкі теми. Думаю, що подобаються обом… Загалом, нам не подобається пуста робота.

Абе: Так, твоя правда.

Уеда: Те, що добре підходить для реклами, але не дає відчуття задоволення. Або ж якщо воно веселе, але пусте, навіть якщо і комерційно вигідне. Такі речі не надихають мене до творчості.

Абе: Дійсно, якщо ми створюватимемо такі роботи, то у нас не буде роботи у майбутньому, після цього. Тому що здатність ставити собі питання в мені просто загине.

Пару слів фанам сірокрилих в Америці від пана Абе?

Абе: Якщо вже так вийшло, що ангелоподібні створіння є головними діючими особами, може здатися, що ця історія має релігійний підтекст. Проте ця історія напряму не пов’язана із жодною з релігій. Та все ж, я вважаю, що все відбувається з невеликим релігійним відтінком. Можливо, це моє відображення розуміння сутності Бога і того, що ми називаємо життям. Напряму ніщо не вказує на це, але це така собі відповідь, зображення того, що я думаю. Сподіваюся, історія змогла успішно передати мої думки.

Пару слів фанам сірокрилих в Америці від пана Уеди?

Уеда: “Haibane Renmei” – це світ, який повністю створений художником Йошітоші Абе. Моєю основною ціллю як продюсера було передати саму історію з якнайменшими викривленнями. Подякуймо йому, він доклав багато зусиль, щоб передати частинку себе. Якщо у вас є скарги, не йдіть до мене, а звертайтесь одразу до нього!