Інтерв’ю із авторами аніме Serial Experiments Lain Ясуюкі Уедою (автор оригінальної ідеї, продюсер), Чіакі Конакою (автор сценарію) та Рютаро Накамурою (режисер) для журналу Animerica (1999 рік).
Як починався проект Лейн?
Уеда: Хоч я в основному займаюся продюсуванням, у мене з’явилася ідея, що якби я був автором аніме, то було б добре створити щось подібне. Звичайно, цей проект побачив світ тільки завдяки підтримці чудової команди Йошітоші Абе (оригінальний дизайн персонажів), Конаки та Накамури. У мене б не вийшло зробити це аніме самостійно.
Конака: Продюсер Уеда попросив мене приєднатися до проекту.
Як приймалося рішення про склад команди Лейн?
Уеда: Перш за все, я окреслив ідею, сетінг та сюжет в якості пропозиції для проекту. Потім мені знадобилися візуальні образи персонажів і я знайшов Абе через інтернет. Я зв’язався з ним, і ми разом працювали над деталями. Потім я попросив Конаку приєднатися до нас, а також звернувся в Triangle Staff з пропозицією створити аніме. Там я познайомився з Накамурою.
Як ви стали режисером Лейн?
Накамура: Я став режисером Лейн, бо мене попросив про це продюсер, якому я довіряв.
Чи є Лейн нетиповим проектом, оскільки має версії як відео гри так, і звичайного DVD? Чому ви вирішили застосувати таких підхід до цієї історії?
Уеда: Особисто я не вважаю, що це дивний чи незвичайний проект. Багато популярних тайтлів було адаптовано в аніме з ігор або навпаки. Хоча ставалося і так, що завдяки таким типам мультимедійних проектів з’являлися роботи, які не варто було створювати.
Конака: В “мультимедійному проекті”, який включає в себе аніме та ігри, немає нічого незвичайно для Японії. Якщо і є щось незвичайне в Лейн, то це зміст і метод, яким цей зміст було подано.
Накамура: Мультимедійність Лейн не обов’язково незвичайно. Якщо проект Лейн і став в чомусь незвичайним, то лише в тому, що продюсер Уеда особисто захотів, щоб цей проект було втілено у життя, і працював над ним дуже серйозно та наполегливо, щоб він вийшов гідним.
Як би ви описали ідею Лейн? Яку думку ви намагалися донести?
Уеда: Як я вже говорив раніше, не те, щоб я хотів щось передати. Це робота більше для себе, а не для широкої аудиторії. Мені хотілося дізнатися, що люди відчують, коли подивляться цю роботу. Можна сказати, це експеримент на тему взаємовідносин окремої людини та широких мас.
Конака: Деконструкція телевізійної анімації. Ми прагнули встановити контакт людських почуттів.
Накамура: Багатовимірна система комунікацій своєї власної сутності – тобто зв’язки себе з навколишнім світом. Я хотів показати її молодій аудиторії, чотирнадцяти – п’ятнадцятирічним, за допомогою телевізійної трансляції.
Звідки прийшла ідея візуальної естетики Лейн? Вона японська, західна чи європейська? Чи з книги, телепередачі чи іншого аніме?
Накамура: Не було нічого такого, щоб вплинуло на мене. У мене була можливість працювати вільно, без заздалегідь обумовлених меж. Можу сказати, що моє натхнення прийшло із чогось на зразок простору чи інтервалу при переготранні сторінки книги. Я хотів надати цьому простору та інтервалу візульну форму. Тому вам може здатися, що я дещо взяв із книг, та насправді я брав ідею із самого звуку переготрання сторінок.
Лейн виглядає сірим персонажем, її легко ігнорувати. Так і було задумано?
Накамура: В роботі немає сірих персонажів.
Який у Лейн характер? Вона звичайна тринадцятирічна дівчинка з типовими проблемами, чи у вас були інші ідеї?
Конака: Її проблеми не можна назвати типовими. Але це такі проблеми, по відношенню до яких люди глибоко в собі відчувають велике співчуття та симпатію.
Яка ідея криється за піжамою Лейн у вигляді ведмедя? Вона щось символізує, її невинність чи може щось інше?
Конака: Цю ідею запропонував автор дизайну персонажів Такахіро Кішіда. Коли Лейн спілкується зі своєю сім’єю, вона вдягнена в піжаму. І вона одягає капюшон з персонажем ведмедя, коли виходить із дому. Це щось на зразок щита, який захищає її від зовнішнього світу.
Чи є якесь особливе «послання» в тайтлі про технічний прогрес? Яка ваша думка щодо технологій?
Конака: В цілому, жодного навмисного послання в технологіях немає. Технології розвиватимуться у будь-якому випадку. Коли я вирішував, чи говорити про якусь певну технологію чи ні, я приймав рішення на основі того, чи вважаю я цю технологію суттєвою і чи зможу пов’язати появу цієї технології з людським існуванням.
Чи вважаєте ви, що інтернет та і-мейл зближують людей? Чи навпаки?
Конака: Інтернет зближує людей, лише скорочуючи відстань між ними. Від цього стосунки між людьми не стають близькішими.
Чи вважаєте ви, що розвиток технологій змінив життя сучасної молоді? Як сильно вони відрізняються від минулого покоління?
Конака: Так, розвиток технологій змінює життя молоді. Але рівно настільки, наскільки це завжди відбувалося при зміні поколінь.
На які враження від Лейн ви очікуєте? Як би ви хотіли, щоб цей серіал запам’ятався людям?
Конака: Я хочу, аби глядачі дійсно відчули цю дівчинку Лейн.
Як на вашу думку американські глядачі поставляться до аніме серіалу? Чи вважаєте ви, що вони відреагують так само, як і японська аудиторія?
Уеда: Вони його не зрозуміють. Я на це і не розраховую. Ця робота базується на почуттях та цінностях японського народу. Америка відрізняється від Японії. Ця робота сама по собі є такою собі культурною війною проти американської культури і проти американської системи цінностей, яку ми перейняли після Другої світової війни. Я хочу, щоб американці відреагували на неї саме так.
Чи є якась головна ідея, яку б намагалося донести аніме?
Уеда: Ідея – “Не треба все ускладнювати”.
Чи будуть інші Лейн в майбутньому?
Уеда: Якщо у мене з’явиться бажання, то будуть. Багато елементів цієї роботи персональні та важливі, тому не надто переймаюсь через фінансові питання.
Накамура: Я сам не маю можливості приймати такі рішення. Я настільки люблю Лейн, що мені хотілося б дізнатися, що з нею буде далі. Та скоріш за все, я не створюватимо нових історій про дівчинку Лейн.
Конака: Можливо, і буде продовження. Є вірогідність, що в майбутньому буде інша історія. Та я не впевнений, що в ній також йтиметься про дівчинку Лейн.
Хочете щось сказати американським фанатам Лейн?
Уеда: А вони взагалі існують? Не можу уявити хоча б одного. Навіть якщо вони є, мені не зрозуміти, чому вони вважають тайтл хорошим. Та якби вони були, це б мене потішило.
Конака: на відміну від Armitage III та Bubblegum Crisis, я створював Лейн, орієнтуючись виключно на японську аудиторію і зовсім не беручи до уваги американську. Тому мені цікаво, як вона його сприйме. Якщо глядачі зацікавляться та оцінять Лейн, то я можу вважати, що Лейн – насправді історія про людство в універсальному значенні.
Накамура: У мене немає жодних ідей про те, як аудиторія сприйме аніме. Але я буду радий, якщо глядачі насправді відчують серіал всім своїм тілом. Оскільки це фундаментальна природа візуальних робіт.
