«Техноліз» – шедевр (щонайменше для мене), хто що б не говорив. Але дивитися всім я його не рекомендую. Дітям, а також поціновувачам каваю, няшноти, гаремок, дівчаток з третім розміром та білими панцу напоказ взагалі треба оминати його десятою дорогою, оскільки ризикують травмувати свою ніжну психіку. Любителям містики, шьоненів, супергероїв та брутальних дядечок з великими пістолями також варто пройти повз: аніме нічим не зачепить і, скоріше за все, буде дропнуто максимум на серії шостій чи сьомій. «Техноліз» для тих, хто любить та цінує складне та неоднозначне «кіно не для всіх». Дуже важке та депресивне аніме. Перша серія одразу занурює глядача головою в крижану воду: недосказаність, статичні німі сцени (особливо в першій), монотонність та однотипність картинки на екрані. Світ аніме похмурий, холодний та депресивний вже через те, що дія відбувається у підземному місті. Глядачу ніби немає за що і зачепитися. Нестерпна напруга спокою. Після десятої серії в аніме присутній екшн, сюжет стає дещо зрозумілішим та приземленішим. Тут вам мафіозні сутички, вбивства, кров, боротьба за владу і таке інше. Ближче до кінця сюжет знову примушує ворушитися сіру речовину, але вже стає зрозуміло, що відбувається на екрані. Доволі оригінальна кінцівка, яка, з одного боку, здатна показати нам, що світ навколо не такий вже і поганий, а з іншого – подарувати глибоку депресію, показавши марність життя та боротьби за місце під сонцем.
Одна з численних ідей аніме – це технолізація. Ми використовуємо все, що створюється на благо людства, проти нього самого. Результат таких дій може бути тільки один – смерть. Любителям депресивної психології у вищій мірі рекомендується для перегляду.
Окремо слід звернути увагу на музику. Один лише опенінг від Juno Reactor чого вартий.
