– У ваших роботах помітний сильний вплив європейської до- та післявоєнної архітектури, особливо країн сходного блоку. Звідки це пішло? Яке це має значення для вашого погляду на світ, який ви показуєте в своїх фільмах?
Ошіі: Ще з юності я з задоволенням дивився європейські фільми. Мене інтригував класичний стиль, архітектура старого дизайну та атмосфера Східної Європи, бо вони спокійні, прекрасні та ностальгічні.
– Ваші фільми нагадують західну кіберпанк-літературу та фільми 70х-80х років, наприклад, «Neuromancer» (Нейромант – прим.) Вільяма Ґібсона або «Blade Runner» (Той, що біжить по лезу – прим.) Рідлі Скотта, яких надихнула японська архітектура, пейзажі і технології. Таке питання: ви намагаєтесь переприсвоїти ці прийоми, чи є вища ціль та сенс, які ви намагаєтесь досягнути за допомогою цих елементів?
Ошіі: Люди відносять мої стрічки до кіберпанку, але я не вважаю їх такими. Є фільми, які мені подобаються, наприклад, «Blade Runner», і вони допомагають створювати мої фільми, у певній мірі, але, я думаю, багато кінематографістів так вважають, не тільки я. Коли знімаєш фільм про людей та кіборгів, неможливо не згадати «Blade Runner» Рідлі Скотта, оскільки цей фільм, мабуть, основа для фільмів на цю тему. Щодо того, чи намагаюсь я переприсвоїти його прийоми чи ні, то це неприпустимо для моїх картин, оскільки для мене основний сенс полягає в тому, щоб завжди робити нові фільми, які раніше ніхто не бачив. Вважаю, що доводжу цю позицію в «Innocence» (Привид в латах. Невинність – прим.).
– У ваших фільмах багато що нагадує про Тарковського, особливо в «Авалоні». Його фільми вплинули на вас?
Ошіі: Раніше він мені дуже подобався, але не тепер. Та все ж мені й досі подобаються деякі його фільми, наприклад, «Сталкер», «Соляріс» та «Дзеркало».
– Пане Ошіі, як я зрозумів, вам краще у товаристві собак, ніж людей. Чи можна стверджувати, що це впливає на ваш вибір теми душі, або “духів людської свідомості”, яким не потрібно більше людське тіло?
Ошіі: Особисто мені краще у товаристві собак, але для інших людей це може бути не так. Відтоді, як люди стали втрачати “тіла”, частково чи повністю, для самоідентифікації у них з’явилася необхіднисть асоціювати себе з кимось. Це можуть бути собаки, як у моєму випадку, або коти, або інші тварини. І це не обов’язково мають бути живі створіння. Це можуть бути механізми, автомобілі, комп’ютери, міста – все, окрім нас самих. Таким чином ви знаходите ваше втрачене “тіло”.
– Вважаєте, що людське тіло – анахронізм? Чи воно стане анахронізмом?
Ошіі: Не впевнений, що розумію вас правильно, але люди втрачають свої людські тіла. Люди, на відміну від тварин, постійно змінюються, їм необхідно змінюватися разом зі зміною технологій. У будь-якому разі їм не варто боятися змін чи еволюції, краще прийняти це та навчитись з цим жити.
– З чого починається ваша робота над фільмом? Ваші ідеї випливають з картин, книг, музики? Ви починаєте зі сценарію?
Ошіі: У мене в голові завжди крутиться багато ідей. Схоже, що я “утилізую” їх в свої картини. На початку проекту в мене вже є дещо в голові. Багато ідей приходить під час читання романів, перегляду фотобуків, під час розмов з різними творчими людьми, але конкретні ідея або ж основа фільму вже сформовані до початку роботи над ним.
– Ви завжди працюєте з одними і тими ж людьми над кожним проектом?
Ошіі: Не завжди, але зазвичай так. Це залежить від того, знімаю я анімаційний чи ігровий фільм, але ядро групи авторів завди одне й те саме. Упевнений, вони найталановитіші художники. Навіть незважаючи на те, що багато з них егоїсти та впертюхи, я всім їм довіряю, і без їхньої участі мої фільми ніколи б не вийшли у світ.
–Як довго триває підготовка? Що при цьому відбувається?
Ошіі: Це займає один рік. В основному, вирішується, про що буде фільм.
– Скільки часу тривало створення «Innocence» та постпродакшн?
Ошіі: Два роки безпосередньо виробництво та рік постпродакшн. У цілому чотири роки.
– Хто впливає на вас більш за все в творчому плані? І як це відобразилося на створенні «Innocence»?
Ошіі: Мій улюблений Ґабріель, мій бассет-хаунд. Цей фільм про мене та мого собаку.
