Переклад інтерв’ю з відомим режисером аніме Сатоші Коном, яке взяв у нього Том Мес у 2002 році.
– Що ви думаєте про успіх та довге життя стрічки «Perfect Blue»?
Сатоші Кон: Скажу тільки, що це було сюрпризом. Адже на початку цей проект планувався робитися у вигляді фільму, а не аніме. Як його автор, я насправді сумнівався щодо показів «Perfect Blue» у кінотеатрах. Та все ж це сталося, і в результаті стрічку запросили на низку фестивалів та вона була показана набагато більшій публіці. Також завдяки цьому я мав змогу відвідати різні країни, тому після всього цього я був щасливий. Стрічка була оцінена аудиторією куди краще, ніж я собі уявляв. Саме тому в той же час я був трохи спантеличений.
– Розкажіть, будь ласка, як сталося так, що аніме «Perfect Blue» все ж стало анімаційним фільмом, а не стрічкою з живими акторами?
Сатоші Кон: Якось я почув, що «Perfect Blue» має бути фільмом з живими акторами, але я не надто і багато знаю про це. Спочатку роман адаптували саме для фільму з живими акторами. Автор (Такеучі Йошікадзу) захотів зробити це і почав роботу над проектом. Він запропонував його деяким продюсерським компаніям, а також я чув, що він звертався до режисера Шімако Сато, який створив «Eko Eko Azaraku». У результаті адаптація фільма не вийшла, і хтось вирішив, що проект перетвориться на анімацію. До мене звернулися вже після того, як це рішення було ухвалено. Тому я мало знаю, як розвивались події до цього. Сценарій написав автор роману. Я і не читав роман, але сценарій видався мені не цікавим. Тоді я сказав: “Якщо ви хочете працювати з цим сценарієм, то я не візьмуся за режисуру стрічки. Але якщо дозволите внести корективи, то погоджусь”. Їх це влаштувало, і мене прийняли. Вони хотіли зберегти три елементи історії: “ідол”, “хорор” і “сталкер”. До того ж, мені дозволили робити будь-які зміни. В результаті ми змінили навіть сюжет.
– Виходить, історія повністю відрізняється від роману?
Сатоші Кон: Так. Особливо ідея фільма в фільмі та ідея розмитої межі між реальним та нереальним світами. Ці ідеї були моїми, і їх не було в оригінальному романі.
– Хотілось би трохи поговорити про те, як ви користуєтесь інтернетом. Ваш інтернет-сайт задумано як спосіб виразити себе, правильно?
Сатоші Кон: В деякомі сенсі так. До того, як почати займатися анімацією, я був манґакою. А до цього я навчався в художній школі та університеті. Весь цей час я хотів заробляти на життя живописом або малюванням, бути ілюстратором чи манґакою. Випадково я зміг дебютувати в якості манґаки ще під час навчання в університеті. До того ж, при малюванні манґи треба мати талант створювати сюжет та робити режисуру в візуальному сенсі. Цим речам я навчався, малюючи манґу. Тому це скидалося на таке собі тренування в процесі роботи. Пізніше я почав працювати в анімації, де потрібно було відійти від техніки манґи, оскільки таймінг та звук також грають в анімації важливу роль. І, якщо хочеш створити хорошу історію, тобі потрібні діалоги. Тому слід було враховувати багато речей. В той час я усвідомив, що не зважаючи на нові аспекти – таймінг, звук та діалог, – в центрі створення знаходився я і те, що я хотів виразити.
Моя домашня сторінка – просто інший спосіб виразити себе. Якщо працюєш з текстом, то власний сайт – ідеальний спосіб для цього. До того ж, це чудова писемницька практика. Тому я і вирішив створити власний web-сайт. Але він не має на меті розповідати про мене іншим людям, і я не очікував, що його читатиме так багато людей. Я отримав багато відгуків, які здивували мене своєю кількістю. Я був щасливий, що їм цікава моя робота, а не від того, що їм цікавий я. Тому, отримавши відгука, не знав як зберегти дистанцію між мною та ними. Можливо, це одна з причин, чому я так мало пишу на сайті (сміється).
– Чи вплинув якось ваш досвід з сайтом на історію «Perfect Blue»?
Сатоші Кон: Насправді, досвід створення «Perfect Blue» вплинув на створення мого сайту, тому це був зворотний процес. У мене навіть комп’ютера не було. Спеціально для створення «Perfect Blue» я його придбав та вчився.
– Виходить, інтернет навіть не є частиною оригінального роману?
Сатоші Кон: Ні. Для сюжету стрічки потрібно було місце, де могла б з’явитися найбільш правдоподібна версія Міми. Під цим я маю на увазі версію Міми, яка більше скидалася на уявлення публіки про неї, ніж на саму Міму. Таким чином, це має бути щось створене іншим персонажем, а не самою Мімою. Я подумав і вирішив використати web-сайтом. По завершенню фільма я хотів створити щоденник процесу створення стрічки, і сайт був чудовим способом втілити цю ідею.
– В Європі та США «Perfect Blue» була спрайнята у якості коментаря щодо феномену поп-ідолів. Коментували чи критикували цю вашу позицію?
Сатоші Кон: Ні, фільм жодним чином не має стосунку до критики. Якщо в аудиторії і залишилось враження, що система ідолів в Японії саме така, то мене це дещо бентежить. Звісно, перед початком роботи над фільмом я досліджував цю тему, відвідував виступи ідолів, але не побачив там нічого такого, що використовував у стрічці. До того ж, я не мав на меті показати закулісні таємниці світу розваг. Я намагався зобразити процес становлення молодої дівчини, спантеличеної через руйнацію її старої системи цінностей, але яка все ж відродилась заново. Саме це я і хотів зобразити. Проте, оскільки я не міг відступити від ідеї ідола, фільм став розповіддю про цей світ.
– Створення «Perfect Blue» та ваше нове повнометражне аніме «Millennium Actress» розділяють чотири роки. Це через те, що створення стрічки займає багато часу, чи якісь інші причини?
Сатоші Кон: Я гадки не мав, що існує такий великий проміжок між фільмами. Після «Perfect Blue» я працював над низкою проектів для інших режисерів. Я почав перші приготування до «Millennium Actress» ще в 1998 році, а сама робота почалася в наступному році.
– Над обома стрічками ви працювали зі сценаристом Садаюкі Мураі. Що можете сказати про ваші стосунки в процесі роботи?
Сатоші Кон: Для «Perfect Blue» я шукав людину, яка зможе написати сценарій. Але я не був знайомий з жодним сценаристом. Тому я попросив продюсера знайти когось, хто зможе закласти мої ідеї в основу сюжета. Продюсер і познайомив мене з Мураі. Узагалі-то, до того, як стати сценаристом, він працював в компанії, яка керувала виступами ідолів, і він був обізнаний у цій сфері. Тому він найкраще підійшов для роботи над сценарієм. Він запропонував багато інтригуючих та незвичайних ідей для сюжета, тому з самого початку ми працювали разом.
– Чи хотіли б ви продовжити працювати з ним і над майбутніми проектами?
Сатоші Кон: Зараз вже йде робота над моїм наступним фільмом, але з іншим сценаристом. Звісно, це не значить, що я посварився з Садаюкі Мураєм.
– Можете щось розповісти про нову стрічку?
Сатоші Кон: Вона називається «Tokyo Godfathers». Для анімації це дещо особливе, оскільки головні герої – три безхатька: чоловік середніх літ, молода дівчина, яка втекла з дому, та гомосексуаліст середніх років. Вони розірвали відносини зі своїми справжніми сім’ями та створили свою з них самих. Через причини, які змусили їх покинути справжні сім’ї та реальності, від якої вони втікають. Сценарій закінчений, і ми вже зробили половину розкадровок. Анімація вже розпочалася і буде закінчена приблизно за рік.
– «Millennium Actress» дуже цікава візуальною технікою подачі, як фільм у фільмі. Дуже схожа на «Perfect Blue». Ви працюєте над вдосконаленням або розвитком цієї техніки?
Сатоші Кон: Безпосередньо перед «Perfect Blue» я написав сценарій для іншого режисера, епізод для збірки «Memories», який називається «Magnetic Rose». Це також була історія переплетіння спогадів і реальності. Оскільки сам я не був режисером тієї короткометражки, мені було вельми цікаво, що з того вийде. У багатьох випадках я зробив би по-іншому. Мені випала нагода реалізувати це в «Perfect Blue». Тому що мене вже цікавив такий тип сюжету, свідомо створювати історію в такій манері. Якщо чесно, то я не переймаюсь ідеєю сталкера в «Perfect Blue». Аспекти історії цікавлять мне куди більше. Об’єктивний чи суб’єктивний погляд на речі дає дві різні картини. Для стороньго спостерігача сни та фільм у фільмі леко відділити від реального світу. Але для людини, яка знаходиться всередині усього цього, все справжнє. Я хотів описати саме таку ситуацію, і я втілив її в «Perfect Blue». Продюсера дуже зацікавила ця концепція, і він запропонував робити іншу повнометражку, яку підкреслить її. Він сказав, що не хоче робити фільм, який був би як rompe l’oeil і, базуючись на цьому ми створили сюжет «Millennium Actress». Щодо «Perfect Blue», то спочатку був сюжет і, щоб розповісти цю історію, ми використали цей метод. А у випадку з «Millennium Actress» метод сам вже був метою фільму. Але це не означає, що ці два фільми використовують цей метод. Я хотів також спробувати й інші способи розкриття сюжету.
– Яка роль Мураі в створенні настільки нелінійного твору? Скільки з цього було закладено в сценарії?
Сатоші Кон: Важко сказати. На «Millennium Actress» я був косценаристом. Я написав третій чорновик сценарія. В «Perfect Blue» я не виступав у ролі сценариста, але коли ми над ним працювали, я запропонував багато ідей, які потім увійшли в сценарій. Між фільмом та сценарієм дуже мало відмінностей. У будь-якому разі, навіть після закінчення роботи над деталями сценарію, в процесі роботи над розкадровками – коли створюються обличчя персонажів, місця дії набувають форми та визначається композиція – вони змінюються, навіть якщо сцени та сюжет залишаються незмінними. Наприклад, діалоги майже не змінюються. Тому кінцевий результат має безліч незначних змін у сценарії. Але увесь процес проходить дуже плавно, а не так, що одне закінчується, а інше одразу розпочинається.
– В «Millennium Actress» та «Perfect Blue» головні герої – жінки. Звідки така цікавість до жіночих персонажів?
Сатоші Кон: Я люблю жінок (сміється). Звісно, що в «Perfect Blue» необхідно було використовувати жіночий персонаж, оскільки стрічка про ідола. У період між цим фільмом та «Millennium Actress» були також плани щодо інших робіт, але, на жаль, жодна з них так і не вийшла. В цих планах також була історія з чоловічим персонажем у головній ролі. Та зрештою вийшло так, що я створив дві стрічки про схожі персонажі. Це може здатися дивним, але це не так. Просто жіночий персонаж легше описати. В чоловічому бачиш лише негативний бік. Оскільки я чоловік, то чудово знаю, про що думає чоловічий персонаж. Навіть якщо він дуже крутий, я все одно бачу цей його негативний бік. Тому дуже важко створити персонажа чоловічої статі. З іншого боку, якщо описувати жіночі персонажі, то через те, що це протилежна стать, я не знаю їх так, як знаю чоловіків, я можу зберегти своє захоплення персонажем та показати його так, як хочу описати. У будь-якому разі, моя наступна стрічка не має головної героїні, і до роботи над «Perfect Blue» я не описував жіночі персонажі так детально. Щойно я це зробив, то збагнув, наскільки це просто.
– Інша спільна риса між двома стрічками – показ відносин між прихильниками та ідолом. Що подобається вам у цих відносинах?
Сатоші Кон: У цьому сенсі «Perfect Blue» та «Millennium Actress» – дві сторони однієї медалі, мабуть. Коли я працював над «Perfect Blue», то думав, що вийде позитивний фільм, але згодом він перетворився на негативний. Це мене гнітило. Коли я почав працювати над «Millennium Actress» з продюсером, під враженям від цього я хотів зробити фільми як двох сестер, шляхом опису відносин між прихильниками та ідолом. І використовуючи ці відносини, я хотів створити «Millennium Actress» повністю протилежним, позитивним фільмом. Тому ці дві стрічки дуже важливі для мене, оскільки змальовують темний та світлий боки одних і тих же відносин.
