Уробучі Ґен та Фукамі Макото, сценаристи першого сезону аніме «Психопаспорт». Інтерв’ю для «Animage».
– «Психопаспорт» завершується. Як ви між собою планували розвиток подій у другій половині серіалу?
Уробучі Ґен: Загальний напрямок роботи мені був зрозумілий. Я чітко бачив розв’язку, і разом з паном Фукамі ми думали над тим, як би підвести під неї події. Наша робота була організована таким чином, що ми з Фукамі зустрічалися перед сценарною нарадою. Я розбирався з усіма питаннями та проблемами, вирішення яких потребувала наступна серія, та надавав матеріал Фукамі, щоб він створив з цього сценарій приблизно на 19 хвилин.
Фукамі Макото: Потім мій рукопис пан Уробучі виправляв та перетворював на кінцевий варіант. Нам давався строк по два тижні на фрагмент.
– І які у вас враження від співавторства?
Уробучі Ґен: Взагалі-то так анімаційні сценарії не пишуться. Це був експеримент і він себе виправдав.
Фукамі Макото: Я багато чому навчився. Це був мій перший сценарій для аніме.
Уробучі Ґен: Головне – не приймати наш метод за норму.
Фукамі Макото: Якби сценарій довірили мені одному, страшно навіть уявити, що б вийшло.
Уробучі Ґен: Все ж таки написання сценарію дуже відрізняється від написання роману. В першій та другій серіях я мало чого залишив від тексту Фукамі, проте без нього нічого б не вийшо, він став каталізатором, завдяки якому у мене робота йшла швидко. До того ж, без помилок, сценарій затвердили одразу в другому чи третьому читанні.
– Пане Фукамі, у чому для вас полягає різниця між романами та вашим першим сценарієм для аніме?
Фукамі Макото: В діалогах. В прозі діалоги та авторська мова часто походять від одного стилю, а в сценарії все доводиться передавати через слова героїв. Для цього ще й необхідно довіритись сею та аніматорам.
– Які серії давалися вам найлегше?
Фукамі Макото: Думаю, дев’ята. В другій половині стало складніше через сюжетну лінію Масаокі та Ґінози.
– У чому саме полягала складність?
Фукамі Макото: Надто вже деформовані у них стосунки. Взагалі-то я вважаю, що слід відмежовувати себе від тексту, та, оскільки я зараз виховую сина, то мимоволі влазив у шкуру Масаокі.
Уробучі Ґен: Важко вам! Я хочу сказати, що одного дня вашого сина почнуть дорікати татовими книгами, а він, коли виросте, вирішить стати редактором та мучити письменників. Майбутнє не з приємних!
Фукамі Макото: І стане моїм куратором у видавництві.
Уробучі Ґен: Точно. А у самого страшенно упереджене ставлення до батьківської професії. Який жах!
– Так, у Масаокі та Ґінози саме така ситуація! А що можете сказати про інших персонажів, наприклад Каґарі, який вибув у 16 серії?
Уробучі Ґен: Здається, його характер дуже складно зрозуміти. У нього на диво весела манера поєднується з нелегким минулим. Перед смертю він не проклинає долю, не кричить у відчаї, а просто сміється над своїм нещастям.
– Чи було складно з жіночими персонажами відділу?
Уробучі Ґен: Щодо Кунідзуки, то я насилу стримував Фукамі, у нього вона при найменшій можливості починала загравати з Акане. Я попросив його залишити загравання для Караноморі…
Фукамі Макото: Так, у першій половині серіалу Кунідзука у мене була такою. Цікаво, чого б це?
Уробучі Ґен: Вона вільний персонаж, відокремлений, і у вас, напевне, був широкий простір для творчості. У вас Кунідзука вийшла яскравою індивідуальністю. Але мені хотілося зробити її загадковою, довелося вирізати багато ваших реплік.
Фукамі Макото: Ви її зробили стильно незворушною.
– У двадцятій серії Акане відкривається правда про «Сивілу». Ви заздалегідь визначились з тим, чим є ця система?
Уробучі Ґен: Мабуть, на етапі проекту я вже знав про її сутність. Що в ній страшного та огидного. Складові частини були визначені. Чим вона буде виправдовувати своє існування я знав від самого початку.
Фукамі Макото: Я дізнався про «Сивілу» із проекту. Написану Уробучі промову Касей в сімнадцятій серії я читав як абсолютно звичайний глядач.
Уробучі Ґен: Тома Кодзабуро, котрий в цій серії знаходився в оболонці Касей, підключившись мозком до «Сивіли», став іншою людиною, ніж той Тома, якого раніше зустрічав Макішіма. У нього з’явилася система цінностей, яку не здатна сформувати людина. Можна сказати, він став такою собі надлюдиною.
Фукамі Макото: А моїм завданням було у рамках розумного прикрасити та доповнити те, що написав Уробучі.
Уробучі Ґен: Лікар із Бальнібарбі із «Подорожі Гулівера» виявився дуже наглядним поясненням «Сивіли».
– Акане, дізнавшись правду про «Сивілу», дедалі сильніше змінюється.
Уробучі Ґен: Дорослішає.
Фукамі Макото: Зміни Акане були закладені в структуру сюжету Уробучі, тому описувати їх мені було нескладно. Мені подобаються старанні дівчатка. Акане зовнішністю скидається на співробітницю якогось офісу. Я задоволений, що вона вийшла старанною.
– А у фіналі на нас очікує протистояння Макішіми та Коґамі. Якими ви бачили їх?
Фукамі Макото: Мені подобається, що Коґамі боєць, постійно тренується та сильний фізично. У нинішньому аніме такі герої трапляються не часто. Подобається його простота.
Уробучі Ґен: Ерудицію та філісофські терміни Коґамі та Макішіми додав Фукамі.
Фукамі Макото: Я писав для них текст, але там, де їх розмова накалялася, я надавав можливість Уробучі додавати репліки.
– Пане Фукамі, які почуття у вас викликав Макішіма?
Фукамі Макото: Мені подобалась його незрозумілість. Наприклад, про такі ключові речі, як його минуле, Уробучі мені нічого не розповідав.
Уробучі Ґен: Як на мене, весь Макішіма розкривається в словах із розмови з Томою в сімнадцятій серії: “Роль арбітра чи рефері не для мене. Я не можу по-справжньому насолоджуватися грою, не беручи в ній участі.”.
– Щойно ми налаштувалися на історію про таємницю «Сивіли», як серіал закінчується історією протистояння двох чоловіків.
Фукамі Макото: Ще з того часу, як я почув про проект, бачив у такому повороті подій великий потенціал для вираження почуттів.
Уробучі Ґен: Нікуди не дінешся, адже першу серію відкриває двобій Коґамі та Макішіми. А героїня, спостерігаючи за ними, розповідає про їхню долю. Із самого початку це була історія про двох чоловіків.