Рецензія на книгу «Орган геноциду»

З того часу, як відбулася атака на Всесвітній торговий центр 11 вересня 2001 року, громадяни Сполучених Штатів поступилися своєю конфіденційністю та свободами, щоб почуватися безпечніше від терористичних загроз. Більшість країн також скористалися прикладом Америки і в світі залишилось не так багато місць, де б за людьми не стежили. Величезна кількість зібраних даних та метаданих зберігається невизначений термін і може бути використана у будь-який момент. Щоб підтримувати це життя екстремального спостереження, існують люди, які мають справу зі смертю. Клавіс Шепард – один із таких людей, вбивця, який служить в Спеціальних операціях Збройних сил США. На службі він вбив безліч людей – чоловіків, жінок, навіть дітей, – але останні декілька місій мали лише одну ціль – американського лінгвіста Джона Пола. Кожного разу ціль зникала прямо перед прибуттям підрозділу Шепарда, залишаючи по собі спустошені громадянською війною та геноцидом колись процвітаючі країни.

Орган геноциду – роман, повністю просякнутий смертю. Смерть – це те, чого Клавіс не може уникнути, і в особистому, і в професійному житті, уві сні чи наяву. Вбивати людей – його робота. З допомогою сучасної медицини та науки він може прийняти це, та все ж робота руйнує його психологічно. Тема смерті торкнулася і його особисто, коли Клавісу доводиться вирішувати, чи відключати свою матір від апарату життєзабезпечення після нещасного випадку. Починаючи з цього моменту його психологічна стійкість дає тріщину, його починають мучити всі смерті, які він бачив. Книга Орган геноциду може наводити жах, бути трагічною, жахливою та нераціональною. Клавіс бів свідком дійсно жахливих подій – війни та геноцида, які спустошували цілі країни, і всіх подій, які супроводжували це спустошення. Як людина, що вбиває заради своєї країни, він знає, що він не просто ні в чому не винний очевидець події, що відбуваються.

В першу чергу, Орган геноциду – це особиста розповідь Шепарда, в його намаганнях прийняти свою роль убивці. Проте його історія куди глибша за боротьбу з глобальною та міжнародною політикою. Іто з успіхом використав в книзі низку жанрів, щоб створити захоплюючий та цілісний роман. На додачу до всього екшену та шпигунства, існує багато таємниць, які стосуються «Короля геноциду» Джона Поля. В книзі присутні виключно сильні філософські та інтелектуальні ідеї, які дозволяють Органу геноциду досліджувати теми цінності життя та свободи. Іто показує дуже проникливу точку зору про США, як світову державу. Хоча, можливо, його точка зору куди пряміша та засуджуюча, ніж у більшості аммериканських авторів, це точка зору , яка й досі здається істиною (також очевидно, що Іто був дуже обізнаним в західній літературі та поп-культурі). Урешті-решт, незважаючи на важку тематику, Орган геноциду – захоплюючий роман найближчого майбутнього. Я залишаюся переконаним у тому, що Іто був надзвичайно талановитою людиною.

Оригінал рецензії: http://experimentsinmanga.mangabookshelf.com/2015/10/genocidal-organ/

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *