Дана стаття була частиною буклету «Історія ран І. Залізна кров», який роздавали на прем’єрі аніме в кінотеатрах. Інтерв’ю було перекладено на англійську користувачем Твіттеру @karice67.
Інтерв’ю: Тацуя Оіші (режисер), Міцутоші Кубота (продюсер), Ацухіро Івакамі (продюсер)
- Тацуя Оіші – брав участь у Історії монстрів (як режисер серіалу), Maria†Holic і Sayonara, Zetsub?-Sensei
- Міцутоші Кубота – режисер студії SHAFT, Inc. Залучався у планування всіх робіт SHAFT, у тому числі Monogatari, у якості виконавчого продюсера;
- Ацухіро Івакамі – продюсер з Aniplex Inc. Брав участь у багатьох роботах SHAFT, у тому числі й Monogatari.
— Будь ласка, розкажіть нам як «Історія ран» була адаптована в аніме.
Івакамі: Уперше я познайомився з твором «Історія ран», коли працював над аніме-адаптацією «Історій монстрів». У той час я навіть не думав про цю адаптацію, я просто мав на руках продовження «Історій монстрів». І потім, коли «Історії монстрів» перевершили всі наші очікування, ми з паном Куботою мали бесіду в дусі: “Давайте зробимо й «Історію ран»!” Ось так все і почалося.
Кубота: «Історії монстрів» – це робота, де унікальний стиль Нішіо Ішіна має найбільшу чарівність, тож коли пан Івакамі вперше запропонував ідею анімувати її, я, відверто кажучи, ламав мізки щодо того, як її візуалізувати. На відміну від цього, «Історія ран» – це окремий, самостійний фільм, шматочок розваги, яку легко зрозуміти. Але коли ми вперше обговорювали його адаптацію в аніме, мені і на думку не спадало, щоб зробити його у форматі для показу в кінотеатрах.
Івакамі: Однак ми прийшли до висновку «Давайте зробимо повнометражну» досить легко, правда? Наче «Було б чудово показати її в кінотеатрах, так?» (сміється)
Після того, як ми вирішили анімувати її, не пам’ятаю, щоб між нами виникали якісь розбіжності щодо формату.
— Вирішивши адаптувати «Історію ран» для кінотеатрів, ви дещо змінили в підході до виробництва, порівняно з ТБ-серіалом Історії монстрів?
Оіші: Ну, кінотеатри – це ж інша річ. Щось на зразок «Це інший вид досвіду», як гадаєте? Таким чином, ми хотіли зробити стрічку, яка дозволить глядачам співпереживати Койомі і подивитися на події його очима. Конкретніше, ми вирізали багато його монологів зі сценарію.
Івакамі: Такий підхід є досить стандартним для повнометражки. Насправді, в наступних серіалах, на чолі яких стояв режисер (Томоюкі) Ітамура, ми збільшили кількість деталей, які вони містили, завдяки додаванню – через діалоги персонажів – декількох описів з оригінальних новел. Ті ж Monogatari ми використовуємо як основу, але таке відчуття, що з «Історією ран» та різними ТБ-серіалами ми розвиваємося в різних напрямках.
Оіші: Окрім того, порівняно з «Історіями монстрів», я хотів приділити більше часу показу переживань персонажів. Це також випливає з мого бажання змусити глядачів співпереживати Койомі. Особисто я не мав наміру проводити чітку межу між «це для ТБ» і «це для кінотеатрів». Навіть коли працював над «Історіями монстрів», я сприймав роботу пана Нішіо у власній манері, і мені вдалося з неї дещо взяти. «Історія ран» – це просто продовження цього досвіду. Я, в основному, перероблював стиль написання пана Нішіо у власний спосіб і надавав йому форму… і ось що в результаті з цього вийшло.
— У мене склалося враження, що завдяки цьому фільму можна відчути сильну сексуальну напруженість.
Оіші: «Історія ран» дуже груба. І це жанр, з яким ми не любимо мати справу в анімації. Але якщо ми вже взялися за нього, я хотів якомога сильніше наблизитися до оригіналу; хотів, щоб ця стрічка пробудила всі види емоцій у людей, які дивитимуться її.
— Дизайн персонажів також відрізняється від «Історій монстрів» – вони здаються чуттєвішими.
Оіші: Навіть в «Історіях монстрів» ілюстрації пана Акіо Ватанабе різні у першому та останньому епізодах, правда? Я хотів підібрати фінальну історію серіалу, «Кішка Цубаса», тож я попросив його: «Будь ласка, оновіть дизайн персонажів». Я думаю, це й створило велику різницю. Тож навіть хоча історія повертається у часі хронологічно, візуально вона в теперішньому часі.
Івакамі: Але вони ще й відрізняються дизайну у «Кішці Цубасі», так?
Оіші: Дійсно. (сміється). Я завжди хочу, щоб те, над чим я працюю, набувало подоби, яку я вважаю найкращою в конкретний момент часу. Я, можливо, також був під впливом думки «зрештою, це для кінотеатрів» (сміється), але перш за все, я хочу створювати образи, які знаходять відгук у нинішнього мене. До нас приєднався пан Хідеюкі Моріока, якому я довіряв протягом тривалого часу, я вважаю, це теж дуже важливо.
— Якщо говорити про різницю між повнометражками і серіалами, ви змінили дизайн школи, основуючись на будинку культури Яманаші.
Оіші: Стосовно цього, оскільки в «Історії ран» не так багато персонажів, і оскільки ми хотіли, щоб глядачі, які бачили Історії монстрів і тому знають закінчення цієї історії, подивилися на неї свіжим поглядом, і єдиний варіант був – оновити візуальні елементи. Починаючи з ранніх етапів виробництва, я хотів змінити дещо з серіалу. Коли я щось створюю, я починаю візуалізувати це, і в найпершому образі, який прийшов мені в голову, була будівля, біля якої росло велике дерево. Тож я подивився навколо, щоб знайти будівлю, яка підходила б цьому образу, і так сталося, що серед матеріалів, які зібрав пан (Нобуюкі) Такеучі, були згадки про будинок культури Яманаші. І коли я саме пішов подивитися на будівлю, то побачив, що вона підходить ідеально.
— Увесь фільм також дуже відрізняється. Ви не використовували жодних холодних кольорів – натомість, всі зображення мають червонуватий відтінок.
Оіші: Ну, це тому, що «Історія ран» – зрештою, історія про «кров». Я хотів перевірити, чи зможу виразити цей факт – що це історія про «кров» – за допомогою візуального оформлення. Тому для підкреслення червоного, ми забрали багато інших кольорів. Хоча я не впевнений, чи робитимемо ми те саме для наступного розділу.
— У зображенні стосунків між персонажами, чи були якісь моменти, до яких ви були особливо уважними? Я особливо зацікавлений у тому, як Койомі тримається на відстані від інших, що дуже відрізняється від усіх історій/робіт, які йдуть після «Історії ран».
Оіші: До того часу, як ми дійдемо до «Історій монстрів», Койомі знатиме досить багато, але «Історія ран» – історія, де він стикається з явищами і фахівцями вперше. «Якби я був на його місці, що б я відчував?» Ми дбали про те, щоб чітко зобразити потік емоцій. Ми тримали в голові одну річ: «Залізна кров» – це і пролог «Історії ран», і також епізод, де персонажі, які зустрічаються в «Історіях монстрів», з’являються вперше.
Отже, ми подбали про те, щоб виразити ідею «перших зустрічей». Чи не здається вам, що при першій з кимось зустрічі ваші емоції змішуються безліччю різних способів? В одних зустрічах ви можете відчувати радість, а в інших – страх. Як речі, які трапляються в цих «перших зустрічах» пов’язані з «історіями», які слідують за цим? Ми намагалися зобразити початок цих «історій» з точки зору Койомі. Ошіно, Ханекава чи Кіс-Шот – зустрічі з ними мали великий влив на нього. І від цих зустрічей ми дійсно хотіли показати – через анімацію – відчуття того, що Койомі втягують в історію, бажає він цього чи ні. Як би там не було, у цю роботу я вклав усі свої сили. І продовжу вкладати до останньої краплі.
Не менше зусиль я витратив і у створенні «Палкої крові» та «Холодної крові», тож сподіваюся, ви з нетерпінням чекатимете їх.
Кубота: Що далі ми просуваємося по рівню виробництва, то більше ми розуміємо як треба робити. У стрічці, яку ми створили, міститься багато деталей, її приємно дивитися, і в ній ви знайдете багато сюрпризів, незалежно від того, скільки разів ви її переглядали. Вона відрізняється від серіалу, якого ви з нетерпінням чекаєте щотижня; я думаю, що «Історія ран» стане тим, чим ви насолоджуватиметеся за їхні розважальні цінності як повнометражки.
Івакамі: Я дійсно можу відчути ентузіазм пана Оіші, з його сильним бажанням створити щось, чим насолоджуватимуться глядачі, тож з нетерпінням чекаю завершеної стрічки. Це також й історія з драматичними моментами, які дуже вас вразять. Я думаю, ви насолоджуватиметесь не лише окремою стрічкою, але також – для фанатів циклу Monogatari –першим епізодом усього циклу… Як уже було сказано, «Залізна кров» – це лише пролог, «Палка кров» і «Холодна кров» будуть куди вражаючими. Тож будь ласка, чекайте їх з нетерпінням, з великим нетерпінням.
Оіші: Це дійсно лише початок.
