Американські мультфільми нашого дитинства виявилися аніме: про аутсорсинг в анімації

Аутсорсинг в анімації – звичайна річ. Проблема в тому, що більшість глядачів нічого не знають про студії, які створили їхні улюблені мультфільми. У титрах про них якщо і пишуть, то дуже рідко. Мабуть, когось здивує цей факт, але популярні американські серіали, такі як «Сімпсони» та «Гравіті Фолз» намальовані в Південній Кореї. Деякі стрічки малюють в Канаді та на Фліппінах, як, наприклад, «Ріка та Морті» або «Мій маленький поні».

Якщо з Кореєю все зрозуміло, то як щодо Японії? Там намальована більшість американських серіалів 80х років. Чи можна відносити їх до аніме? Аніме – це мультиплікація, яка створюється виключно для японського ринку, чи все ж таки мультиплікація, яка створюється саме в Японії? Нехай у наведених мультфільмах відсутній культурний пласт та унікальні здібності, властиві більшості аніме, над ними працювали японські аніматори. Іноді навіть дуже відомі. Тому усі наведені нижче роботи у якомусь сенсі можна вважати аніме.

 

Серіали від Disney

У перевиданні Duck Tales Remastered відомого платформера NES від Capcom можна відкривати арти за допомогою валюти, яку гравець заробляє по мірі проходження рівнів. Найдорожчими артами вважались розкадровки та окремі кадри на целулоїдній пластині. Уважно подивившись на ці малюнки, можна помітити дрібні примітки, які написані «каною» та канджі. Якщо перекласти ці примітки, то вони виявляться різноманітною інформацією для аніматорів із заливки або ж із розміщенням персонажів у кадрі. Також у звіті присутня примітка студії TMS Entertainment в заголовку. Як виявляється, саме TMS Entertainment намалювали майже всі епізоди мультсералу.

TMS Entertainment – одна з найстаріших анімаційних студій в Японії. На ній малювали аніме ще з 60х років. Завдяки цій студії у світ вийшли такі хіти, як «Акіра», «Люпен III» та «Дораемон». У 70х та на початку 80х на цій студії працювали Хаяо Міядзакі та Ісао Такахата – засновники студії Ghibli.

В інтернеті можна знайти одразу декілька цікавих матеріалів, пов’язаних зі створенням «Качиних історій» в Японії. Наприклад, статтю з газети Los Angeles Times від вересня 1987 року. Автор статті, Чарльз Соломон, називає «Качині історії» найгіршим мультфільмом на світі. Свою критику він аргументує тим, що виробництво діснеєвських мультфільмів в Японії – блюзнірська ідея, яка йде проти політики, заснованої Уолтом Діснеєм. Анімацію в серіалі він називає «посередньою, рваною і не вражаючою».

«Качині історії» віддали на аутсорсинг в Японію. На початку 90х американський аніматор у середньому заробляв 120 доларів за годину, у той час як аніматори з Філіппін, Індії чи Тайваню – від 25 до 40 доларів. Японським аніматорам платили трохи більше, але їхня якість анімації була значно кращою. У США займалися лише продюсуванням, створенням сценарію до епізодів, саундреком та озвучкою персонажів. Уся інша робота виконувалась в Японії.

Аніматори TMS Entertainment повністю намалювали 60 епізодів зі 100. Останні 40 епізодів «Качиних історій» створювались спільно з тайваньською студією Wang Film Productions та австралійською Burbank Films. TMS Entertainment пізніше також намалюють чотири сезони «Межвежаток Ґаммі» та перші сезони до «Чіп і Дейлу» та «Вінні-Пуху»

На початку 90х Disney почали економити ще більше, майже відмовившись від допомоги японських студій. Тому «Алладіна», «Русалоньку», «Чорного плаща» та «Чудеса на віражах» одночасно створювали на Фліппінах, Тайвані та Південній Кореї.

Проте Мотойоші Токунаґа, колишній продюсер TMS Entertainment, спільно з Disney відкрив офіційне представництво Walt Disney Japan. Студія намалювала близько 20 епізодів вищезгаданих серіалів, а також брала участь у створенні всіх повнометражних мультфільмів Disney 90х років. Закрилась вона в 2004 році, коли Disney остаточно перейшов на комп’ютерну анімацію.

Інші мультфільми

Аутсорсинг в Японію почався з середини 1980-х. Мегапопулярні «Хі-Мен» і «Шира» стали ледь не останніми серіалами тих років, створеними виключно американськими аніматорами. Анімація в них була обмеженою і простою, а витрати на створення однієї серії не виправдовували таку якість.

Кожен другий мультфільм нашого дитинства намальований в Японії.

Перший серіал про «Черепашок-ніндзя» в Україні знають усі, хто виріс в 90-і роки. В анімації помітна різниця між сезонами. В пізніших сезонах зустрічаються відверті ляпи, проблеми з заливкою і бідна анімація. Дивно, що культова заставка при цьому була вражаюче анімована, і за якістю дуже виділялася на фоні анімації в самому серіалі. Виявилося, що її, весь перший сезон, ключові серії другого й третього намалювали в Японії, на студіях Toei Animation і A-1. Коли виробництво серіалу перенесли в Ірландію – якість анімації значно погіршилася.

Компанія Rankin/Bass Productions Артура Ренкіна і Жуля Басса займалася озвученням, музикою й дизайном персонажів. Усю анімацію робили на японській студії Topcraft. Цей чудовий союз подарував нам «Хобіта», «Володаря Кілець: Повернення Короля», «Політ Драконів» і «Останнього Єдинорога». В Україні ці мультфільми поширювалися на піратських відеокасетах з любительським закадровим перекладом. Японці намалювали аніме по Толкієну – у це справді важко повірити.

Вражає те, що Topcraft – це майбутня студія Ghibli. На Topcraft Хаяо Міядзакі та Ісао Такахата намалювали знамениту «Наусіку з долини вітрів». Вони працювали в ній, як тимчасові співробітники і пішли одразу ж після прем’єри стрічки. У 1985 студія Topcraft була на межі банкрутства, але відома трійця (Міядзакі, Такахата, Судзукі) купили її і перейменували в Studio Ghibli. Більша частина співробітників Topcraft продовжила свою роботу в Ghibli.

Ті, хто не захотів залишатися з Міядзакі в новоспеченій Ghibli, невдовзі відкрили студію Pacific Animation Corporation. PAC не займалася аутсорсом, а виробляла вже готові мультфільми для американського глядача. Так народилася їхня трилогія – Thundercats, Silverhawks і TigerSharks. Відомо, що над нею працював аніматор Масаюкі Ямаґучі, який у майбутньому стане режисером фільмів за франшизою «Євангеліон».

Намальовані в Японії численні серіали блоку Fox Kids. Над «Хіткліфом», «Інспектором Ґаджетом» і «М.А.С.К.» працювало близько трьох японських і трьох корейських анімаційних студій в різних сезонах.

Найяскравішим прикладом з блоку Fox Kids буде «Джей і воїни на колесах». Він став справжнім рекордсменом за кількістю японських студій. Над ним працювали Sunrise, Shaft, Giants, Look і Swan Production. Зараз студія Shaft відома на весь світ своїми хітовими аніме і упізнаваним стилем, але тоді вона була звичайним підрядником.

Існували й роботи, які потім назвуть «американським аніме». У «Пригодах галактичних рейнджерів» і «Могутніх Орботах» найлегше за все вгадується японська анімація. Над анімацією «Орботів» працював майбутній режисер франшизи «Чорна Лагуна» – ледь не найвідомішого бойовика в історії аніме. Усі серії режисував ветеран японської анімації Осаму Дедзакі, який працював в індустрії з 1960-х. Обидва серіали намальовані на все тій самій TMS Entertainment.

60 епізодів «Трансформерів», усі відгалудження й повнометражні анімаційні фільми намальовані на студії Toei Animation.

Це найяскравіші приклади аутсорсинга в Японію. Однак якщо звернутися до списку анімаційних серіалів, які виходили на правах телевізійної синдикації, більшість з них не створювалися в США. А це ж десятки і навіть сотні мультсеріалів. Особливо це помітно з 1982 року і далі.

Деякі роботи відпочатку були аніме, але про це мало хто знав. До них можна віднести «Навколо світу з Біллі Фоґом», «Бджілку Майю» або «Д’Артаньгава». А ще існував культовий «Роботек», який був дуже неохайною склейкою з трьох різних аніме-серіалів.

Останні роки аутсорсинга в Японію

На початку 1990-х в Японії стався фінансовий кризис. Через нього в декілька разів обвалився курс єни по відношення до долару США, він виявився серйозним ударом по всій японській анімації, закрилося багато дрібних студій, на якості почали економити.

Західні компанії подивилися на нові розцінки і вирішили, що дешевше буде перенести виробництво до Південної Кореї і Тайвань. У 1990-х японці все ще допомагали з анімацією, але були десь на околицях. Наприклад, початкові заставки до «Бетмена», «Котам швидкого реагування» і Tiny Toon намалювали в Японії, знову на TMS Entertainment. Решту анімації робили південнокорейські та філіппінські аніматори.

Коли вийшов серіал «Люди Ікс», корейська компанія АКОМ безвідповідально поставилася до роботи. Уже в перших епізодах було багато недоліків. Тому Marvel і Saban Entertainment віддали запланований серіал про «Людину-Павука» перевіреній часом TMS. У цілому, це був останній яскравий приклад аутсорсинга в Японію.

Повертаючись до «Людей Ікс», хотілося б відзначити, що на японському телебаченні серіал транслювали з власними заставками. Зумовлено це тим, що в оригінальному інтро було багато незрозумілих для японських дітей написів.

В наші дні серіали рідко надсилають на аутсорсинг в Японію. Частіше за все японцям продають готову ліцензію на створення власних анімаційних фільмів або серіалів. Так було з «Аніматрицею», «Бетменом: Лицарем Ґотема» або Mass Effect: Paragon Lost.

Що ж до звичайного аніме, то й самі японці не нехтують аутсорсингом. Зараз майже кожен серіал створюється разом з в’єтнамськими і південнокорейськими студіями. Але, на відміну від американців, японці не приховують імена тих, хто працював над аніме.


 

За матеріалами оригінальної статті: https://dtf.ru/7654-amerikanskie-multfilmy-iz-moego-detstva-okazalis-anime-ob-autsorsinge-v-animacii

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *