ПРИСУТНІ СПОЙЛЕРИ
Аніме зі змістом, але не таким, на який усі від нього очікують. Усі сподіваються на стандартну історію про утопію, яка перетвориться на антиутопію, а тут “усього лише” історія двох подруг, двух заблукалих людей, які прагнуть знайти своє місце в світі, інколи шляхом заперечення цього світу, інколи опиняючись в залежності від нього. Почалася низка самогубств, і очікується ефектне криваве місиво, і воно було, але всього лиш фоново, оскільки ці смерті та кров були потрібні не для ефекту, а для для того, щоб показати всю глибину прірви в душі Міахи. Коли Туан починає своє розслідування, всі чекають на крутий детектив, але його немає, бо це було не розслідування для Туан, а мандрівка в пошуках себе, свого батька, і головне – в пошуах Міахи. Тому всі зустрічі та розмови були наче як поверхневими, адже головним у всьому цьому був рух уперед – до Міахи. Кожен шматочок сюжета не такий, на який всі сподіваються, адже це історія не про утопію і не про антиутопію. Це історія про глибину порожнечі душі Міахи та глибину любові Туан.
Символізма теж вистачає. Спочатку пустеля, поруч контрастом поле з соняшниками, і Туан, погляд якої спрямований у небо, далі – сучасний підрозділ миротворців і поруч туареги на верблюдах, в словах яких куди більше мудрості (“Здоровий народ” ні в чому не знає міри.). Потім символічний Токіо – рожевий, наче дивишся на нього крізь рожеві окуляри, всі предмети та архітектура в ньому закруглені, плавні, гармонічні – справжня утопія. В аеропорту всі красиві, охайні, вітаються з Туан – благополуччя у чистому вигляді. А коли Туан з подругою їдять в ресторані – ресторан весь закруглений, просторий, відвідувачі нікуди не поспішають, офіціанти теж. А ще рада, на якій зустрічаються онлайн представлені як 3D фігури, але всі білі, без барв, бо немов показують, що в їхньому світі добробуту на перше місце вони ставлять вирішення проблем людей, а не особисту ідентифікацію.
Аніме неоднозначне і недооцінене. Якщо хочете отримати задоволення від перегляду «Гармонії», не очікуйте голівудського блокбастера. Не очікуйте навіть стандартний аніме-сюжет. Немає тут такого. Подивіться на картинку, на символічність, на голос Туан, який шепоче слова співчуття, тихого відчаю, любові, а іноді навіть надії, подивіться на контрасти в світі «Гармонії», на те, як почуття героїв плавно перетікають з одного в інший, і незмінною залишається любов до Міахи, яка навіть не помітила, що її порятунок був зовсім поруч, яка замість цього почала шукати спасіння складними шляхами, але що ще можна очікувати від “неповноцінної людини”. Не шукайте жорстокість в цьому фільмі, шукайте почуття, різні почуття, і ви їх отримаєте. Приємного перегляду!
