«Ми не люди у вовчій шкурі. Ми вовки – у людській.»
«Люди-вовки» знімалися майже 8 років. Проект, започаткований Мамору Ошіі, було відкладено через роботу над повнометражкою «Ghost in the Shell». Зняти фільм Ошіі так і не дали, режисерське крісло зайняв Хіроюкі Окіура, відомий вражаючими ефектами та деталізацією персонажів. Він брав участь в низці чудових робіт 80-х та 90-х років.
Важке аніме. Не в плані сюжета, а в плане депресивної атмосфери, яка давить на глядача. «Люди-вовки» – фільм на любителя і саме для дорослого глядача. Юні глядачі ризикують заснути від нудьги та неквапливого викладення сюжету. Все, що стосується картинки, виконано чудово. З недоліків можна виділити лише те, що поверхнево розкрита альтернативна історія. Роки виробництва та значний бютжет були витрачені не даремно.
Протягом усього сюжета цитуються уривки з казки про Червоного Капелюшка (саме оригінальної казки,а не такої, якою знаємо її ми). Є, про що задуматись, особливо це стосується мотивації персонажів. Узагалі, це той рідкісний випадок, коли аніме сприймається більше, ніж просто розвага на вечір. «Люди-вовки» сміливо можна рекомендувати людям, які геть не знайомі з аніме. Цей тайтл сприймається як серйозний художній фільм.
У вищій мірі рекомендується до перегляду всім любителям драми і просто якісного кіно.
